Матеріали до уроків

Колективізація

Індустріалізація

Вимоги до змісту рефератів зі спец.курсу по історії

Матеріал до теми "Політичні партії Західної України"

Українські міста в ХІХ ст.

Міжетнічні відносини на Україні в ХІХ-поч.ХХст.

Порівняльна характеристика світових релігій.

Карта Запорізької Області

План - конспект уроку. Всесвітня історія. 7 клас

Тема. Франція.

Мета: охарактеризувати як відбувалося формування єдиної Французької держави; показати на карті домен французького короля, територію Франції; охарактеризувати розвиток Франції у період Середньовіччя; сприяти розвитку критичного мислення; прищеплювати інтерес та любов до вивчення історії; виховувати інтерес до історичного минулого.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Чому в історії практично всіх держав існував період феодальної роздробленості. (Через слабкість королівської влади)

За яких обставин виникає потреба у сильній королівській владі?

Орієнтовні відповіді учнів

а) для організації торгівлі;

б) для зміцнення обороноздатності країни.

Або-де-Франсом - у дослівному перекладі це означає острів Франція - називають сьогодні невеликий район у сучасній Франції. Ця територія була єдиним земельним володінням, яке належало французьким королям у XI-XII ст. Більше ніж половиною території Франції володів англійський король. Процес збирання французьких земель розпочав король Людовик VI і тривав він понад три століття - з XII до середини XV ст.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1.  Початок об’єднання Франції

Учням прочитати документ, в якому подається опис Франції першої половини ХІІ ст. під час боротьби королів за посилення своєї влади.

Текст 1. «Про життя короля Людовика Товстого»

 абата Сугерія (XII ст.) [22, C. 74-75]

Священний обов’язок королів - могутньою рукою приборкувати зухвалість тиранів, котрі роздирають країну безкінечними війнами, грабують, бідний люд гублять, церкви розорюють і так несамовито, що коли давати їм волю, то запалюються з дедалі більшою люттю... Приклад тому - Томас Марль, людина відчайдушна. Диявол йому сприяв, як буває це з божевільними, яких успіхи незмінно приводять до загибелі. У той час, коли Людовик (король) був зайнятий вищезгаданими та іншими війнами, він, не боячись кари церковної, розорював і, мов хижий вовк, пожирав округи Ланську, Реймську та Ам’єнську... Неприступні замки - Кресі та Ножан, як ніби вони були його власні, гідними подиву валами і найвищими баштами укріпив і, зробивши з них немов гніздо драконів та вертеп розбійників, усю майже округу немилосердно піддавав пограбуванню й пожежам. ... Високошановний святої Римської церкви легат Конон, єпископ Пренесте, почувши незчисленні та гіркі скарги церков, бідняків та сиріт, вразив цього тирана-насильника мечем блаженного Петра, тобто загальним церковним відлученням, і за одностайним вироком заочно позбавив його, як мерзенного лиходія і ворога, імені християнського, рицарського пояса... Король негайно кинув проти нього своє військо. У супроводі кліру, до якого завжди ставився він зі смиренною пошаною, попрямував король до найміцнішого замку Кресі і раптово захопив його могутньою рукою своїх воїнів або, скоріше, (рукою) Божою. Приступом взявши міцну башту, немовби вона була хатиною селянина..., їх знищив.

Здобувши цю перемогу,… попрямував король до іншого замку - Ножан,… зруйнував це пекельне й злочинне місце (1115 р.) та, відпустивши невинних, винних піддав тяжкій карі.., а зруйнувавши ці прелюбодійні замки..., повернувся король до міста Ам’єна й обложив башту цього міста, в якій засів якийсь Ада, жорстокий тиран, що розорював церкви і всю округу. Тримав господар Людовик у тісній облозі цю башту без малого два роки, поки не примусив оборонців здатися на його милість... Зруйнувавши цю башту, встановив він у країні солодкий мир... Відомо, що у королів довгі руки.

Запитання до тексту

1) У чому полягає священний обов’язок короля?

2) Доведіть, що феодали не давали можливості королю об’єднати державу та зміцнити владу.

3) Як ви вважаєте, у першій половині ХІІ ст. у Франції переважали прихильники чи противники об’єднання держави під владою короля?

Для опрацювання тексту підручника учням розбитися на групи, щоб від імені кожного стану визначити своє ставлення щодо посилення королівської влади.

• 1-а група. Великі феодали.

• 2-а група. Лицарі.

• 3-я група. Духівництво.

• 4-а група. Городяни.

Використати формулювання від першої особи: «Ми, лицарі, виступаємо на підтримку королівської влади тому, що…».

За підсумками цього етапу уроку можна оформити таблицю.

Представники станів	Ставлення до посилення королівської влади
Великі феодали	Виступали проти посилення королівської влади, хотіли зберегти свою власну владу
Лицарі	Виступали за посилення королівської влади, шукали у короля захисту від сваволі сеньйорів
Духівництво	Виступали за посилення королівської влади, шукали у короля захисту від сваволі великих феодалів
Городяни	Виступали за посилення королівської влади, хотіли звільнитися від влади сеньйорів, зробити більш безпечною торгівлю, скасувати мита та митниці

2.  Зміцнення королівської влади

Філіпп II Август (1180-123) вступив на престол у 15 років. Він продовжив збирання французьких земель.

Запропонувати учням розглянути карту історичного атласа «Англія та Франція в ХII ст.», «Англія та Франція у XIII - на початку XIV ст.» та виконати завдання, давши відповіді на питання.

1) Покажіть на карті Або-де-Франс.

2) Покажіть на карті території, приєднані Філіппом II Августом. Назвіть ці території.

- Спадкоємці Філіппа II Августа Людовик IX Святий та Філіпп III Сміливий приймали закони, які укріплювали королівську владу.

ІV. Закріплення нового матеріалу

Запитання для бесіди

1. З чого почалося об’єднання Франції?

2. Які верстви населення підтримували короля у боротьбі за об’єднання країни? Свою відповідь поясніть.

3. У чому виразилося посилення влади короля у XIII ст.?

4. Що можна віднести до успіхів Філіппа IV Красивого?

5. Для чого Філіпп IV скликав Генеральні штати?

6. Розкажіть, як розв’язувалися державні питання Генеральними штатами.

V. Домашнє завдання

1.     Обов’язкове - опрацювати §18

 Тема: Русь - Україна за князювання Ольги та Святослава.

ознайомити учнів із діяльністю правителів Русі-України Ольги та Святослава; по­яснити зміст термінів і понять «реформи», «Балканські походи»; розвивати вмін­ня учнів систематизувати матеріал; виховувати повагу до історичного минуло­го України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, карта «Київська держава за князювання ольги та свято­слава».

Основні терміни і поняття: реформи, Балканські війни.

Основні дати і події: 946 (або 957) р. — відвідання Константинополя руським посольством, очолю­ваним княгинею ольгою; 964—966 рр. — похід святослава проти хозарсько­го каганату; 968, 969—971 р. — Перший та Другий Балканські походи князя святослава.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності

Учитель інформує учнів про тему й основні завдання уроку. Доціль­но звернути увагу, що на наступному уроці відбудеться практичне занят­тя за темою «Князь Святослав та його походи», завдання до якого учні отримають наприкінці уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Бесіда за запитаннями

1.            Чим уславився князь Аскольд?

2.    Порівняйте діяльність князів Олега та Ігоря. Визначте спільне і відмінне.

3.    Розгляньте у підручнику картину К. Лебедєва «Полюддя». Як від­бувався збір данини? Що саме збиралося з підвладних племен? Чому, на вашу думку, київських правителів цікавили ці про­дукти?

4.            Як дослідники пояснюють походження назви «Русь»?

II.                  актуалізація опорних знань

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

 Випереджальне завдання

Активізації роботи учнів під час сприйняття нового матеріалу спри­ятиме продовження роботи з таблицею «Правителі Київської держави», що була розпочата на минулому уроці.

1. Княгиня ольга, її внутрішньополітичні реформи

Розповідь учителя

Після загибелі князя Ігоря його єдиний відомий із літопису син Святослав був ще дитиною, і тому київський престол у 945 р. посіла йо­го дружина Ольга. Вона правила Руссю до 964 р., коли передала владу своєму змужнілому синові.

Постать в історії

Княгиню Ольгу (бл. 910—969) літописець називав «мудрішою за всіх людей», характеризував як вродливу, розумну, енергійну жінку й одночасно далекоглядну, холоднокровну та досить жорстоку прави­тельку. Вважають, що вона була не лише дружиною князя, а і його му­дрою помічницею у справах, за відсутності Ігоря брала на себе всі тур­боти з управління державою. Посівши київський престол, багато зробила для зміцнення Київської держави.

Своє правління Ольга розпочала з придушення деревлянського повстання. Деревляни після вбивства Ігоря відправили до Києва по­слів із пропозицією княгині стати дружиною деревлянського князя Мала. Ольга поступово розправилася зі знатними мужами князівсько­го роду, боярами та купцями, а згодом привела в покору народ дерев- лянський. Загибель Ігоря гостро поставила питання реформування сис­теми державного управління на Русі й зокрема порядку стягування данини.

Цікаві факти

Згідно з літописом, перше посольство Ольга живцем спалила в човні, друге — у лазні. Третя помста своєю жорстокістю перевер­шила попередні: під приводом справити поминки за своїм чоловіком княгиня влаштувала бенкет, а потім звеліла «посікти п'ять тисяч» п'яних деревлян. Після цього вона протягом року тримала в облозі місто деревлян Іскоростень, а потім спалила його.

Ольга впорядкувала полюддя. Було чітко окреслено землі, із яких через певні проміжки часу стягувалася визначена данина. За княжою казною було закріплено «ловища» — землі, багаті на хутро­вого звіра, що забезпечувало її постійним прибутком. Установлювали­ся «уроки» й «оброки», які мали виконувати підлеглі в розмірах, що не позбавляли їх засобів до існування. Запровадженням «уставів» бу­ло, імовірно, упорядковано адміністративні й судові дії на місцях кня­жих дружинників. Влаштовувалися також «становища» й княжі «по­гости» — місця зберігання зібраної данини та осередки центральної влади.

За князювання Ольги розбудовувався й прикрашався її «столь­ний град». У Києві з'явилася нова князівська резиденція — Ольжин двір із «теремом кам'яним». Археологічні розкопки свідчать, що це був двоповерховий кам'яний палац, прикрашений мармуром і декора­тивною керамікою.

Робота з термінами і поняттями

Реформи — перетворення, зміни, нововведення в якій-небудь сфері суспільного життя.

2. Зовнішньополітична діяльність княгині ольги

Розповідь учителя

Княгиня Ольга проводила активну зовнішню політику. Проте, на відміну від своїх попередників, вона віддавала перевагу дипломатії перед війною.

У 946 р. (за іншими даними — 957 р.) вона відвідала Констан­тинополь. Це були перші в історії відвідини столиці Візантії руським посольством, яке очолювала правителька Київської держави. Княги­ня, імовірно, прагнула відновити давні привілеї для руських купців і сплату візантійцями данини Києву.

За повідомленням літописця, у Константинополі Ольга прийня­ла християнство. Крім того, була досягнута домовленість, що руські дружини служитимуть імператору, і Візантія за це сплачуватиме да­нину Русі. Виконуючи домовленості, Ольга надсилала руських вої­нів, допомагаючи Візантії у війні з арабами 961 р., у боротьбі з нор­манами і болгарами. Княгиня Ольга здійснила першу спробу встановити дипломатичні зв'язки із Західною Європою. У 949 р. во­на відправила своїх послів до імператора Священної Римської імпе­рії Оттона І — наймогутнішого правителя тогочасної Європи — з про­ханням надати єпископа для хрещення Русі. Через деякий час до Києва прибула християнська місія, очолювана ченцем Адальбертом. Вона діяла на Русі протягом 961—962 рр., проте через протидію язичницької знаті під загрозою фізичної розправи члени місії зму­шені були рятуватися втечею. Оскільки язичницькі настрої були до­сить сильними, Ольга не наважилася оголосити християнство дер­жавною релігією.

Імовірно, ця невдача послабила позиції Ольги, і влада перейшла до її сина Святослава, який був прихильником язичництва.

3. Князь Святослав. Походи проти Хозарського каганату

Колективна робота учнів з підручником

Учитель організовує самостійне опрацювання учнями відповідно­го матеріалу параграфа з наступною його систематизацією у формі та­блиці.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допо­могою наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

Святослав, син Ігоря та Ольги, посів київський престол досить піз­но — у 964 р., у віці близько 30 років. Недовге князювання Святослава було періодом майже безперервних битв і воєнних походів.

Постать в історії

Князь Святослав (бл. 931—972) уславився насамперед як відваж­ний воїн і талановитий полководець. Ставши самостійним правителем, Святослав здійснив декілька походів із метою зміцнення Русі й приму­сив сусідні держави зважати на її інтереси. Нестор-літописець із вели­кою любов'ю розповідав про князя, порівнюючи його за хоробрість із ге­пардом. Войовничість Святослава відповідала духу епохи, коли середньовічні правителі силою зброї формували території своїх держав. За роки свого порівняно нетривалого правління він пройшов походами від Середнього Поволжя до Каспію й далі Північним Кавказом і Причор­номор'ям до візантійських володінь на Балканах, подолавши щонаймен­ше 8000—8500 км.

На відміну від Ольги, Святослав був язичником. Намовляння ма­тері охреститися він категорично відкидав, пояснюючи це тим, що із цього буде сміятися вся князівська дружина.

У 964—966 рр. Святослав розгорнув боротьбу проти Хозарського каганату. Він підкорив східнослов'янський племінний союз в'ятичів, який мешкав на річці Ока і сплачував данину хозарам. Святослав та­кож звільнив від хозарської залежності та примусив сплачувати дани­ну Києву неслов'янські племена мерю, мурому, мещеру, черемисів, мордву, буртасів і волзьких булгар. Після цього війська князя спусти­лися Волгою до її гирла, де був центр Хозарського каганату, і, завдав­ши поразки хозарам, захопили їхню столицю — місто Ітиль. Він також підкорив і обклав даниною племена аланів, або ясів (предків осетинів), та адигів, або касогів (предків адигейців і черкесів), приєднав місто Та- матарха на Таманському півострові (дістало нову назву — Тмутаракань) і хозарську фортецю Саркел (дістала назву Біла Вежа).

Робота з документом

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ПРО КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА І ЙОГО

БОРОТьБУ З ХОЗАРАМи

У рік 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїнів збирати, багатьох і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, як пардус (гепард), багато воєн він чинив. Возів же за собою він не во­зив, ні котла не брав, ні м'яса не варив, але, потонку нарізавши кони­ну, або звірину, або воловину і на вуглях спікши, це він їв. Навіть ша­тра він не мав, а пітник слав і сідло клав у головах. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до інших земель послів, кажучи: «Хочу на вас іти».

І пішов він на Оку-ріку і на Волгу, і знайшов в'ятичів, і сказав їм: «Кому ви данину даєте?» Вони ж одказали: «Хозарам. По шелягу од рала даєм».

У рік 965. Рушив Святослав на хозар. Почувши ж про це, хозари вийшли насупроти з князем своїм... і зступилися війська битися, і стала­ся битва межи ними, і одолів Святослав хозар і город їхній столицю Ітиль, і город Білу Вежу взяв, і ясів переміг він, і касогів, і прийшов до Києва.

У рік 966. Переміг Святослав в'ятичів і данину на них наклав.

Запитання до документа

1)                Які факти, названі літописцем, свідчать про невибагливість і хо­робрість Святослава?

2)                Знайдіть на карті наведені в літописі назви народів, країн, міст

тощо і прослідкуйте напрями воєнних походів Святослава в 964—

966 рр.

Головним результатом боротьби Святослава з хозарами в 964— 966 рр. стало послаблення і занепад Хозарського каганату. Це сприяло ліквідації хозарської загрози для Київської держави та водночас відкри­ло шлях до її кордонів новим кочовикам зі Сходу, насамперед печенігам.

4. Балканські походи

 Розповідь учителя

Скористатися військовим талантом Святослава вирішили візан­тійці, звернувшись до нього по допомогу у боротьбі проти болгар. У 968 р. князь із 60-тисячним військом вирушив у свій Перший Бал- канський похід до Болгарії. Він розбив під Доростолом сильне болгар­ське військо, захопив 80 міст і сів, князюючи тут, у місті Переяслав- ці. Налякані відмовою Святослава залишити завойовану Болгарію і його намірами перенести до Подунав'я столицю своєї держави, візан­тійці підбурили до нападу на Київ печенігів.

У 968 р. печенізька орда взяла в облогу Київ. Святослав спішно повернувся додому й відігнав печенігів від свого «стольного града».

Для того щоб зміцнити князівську владу на час своєї відсутнос­ті, Святослав залишив своїм намісником у Києві старшого сина Яро- полка, у деревлянській землі — Олега, а правити Новгородом послав свого позашлюбного сина Володимира.

У 969 р. Святослав вирушив у Другий Балканський похід, що став останнім. Цей похід не мав таких успіхів, як попередній. Князеві дове­лося воювати не лише з болгарами, а й із візантійцями. У 971 р. сили візантійців, які значно переважали, обложили Святослава з його вій­ськом у болгарському місті Доростол. Однак візантійцям так і не вда­лося здобути місто. Русичі неодноразово виходили з Доростола й біля його стін билися з ворогом. Відтак візантійцям довелося погодитися на укладення мирної угоди зі Святославом. За її умовами візантійці випус­кали військо князя з Доростола зі зброєю і навіть забезпечували його харчами на зворотний шлях. Проте Святославу довелося дати зобов'язання стати союзником візантійців і не претендувати на візантій­ські володіння в Криму та на Дунаї.

Цікаво знати

Візантійський історик Лев Диякон, який сам бачив Святослава, за­лишив опис його зовнішності: «На вигляд він був таким: середній на зріст, не надто високий, не надто малий, із густими бровами, із блакит­ними очима, із рівним носом, із голеною головою і густим довгим волос­сям, що висіло на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо волосся, що означало знатність роду, і шия товста, плечі широкі й весь стан досить стрункий. Він виглядав похму­рим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка, прикраше­на двома перлинами з рубіном, уставленим між ними. Одяг на ньому був білим, який нічим, окрім чистоти, не відрізнявся від одягу інших».

Підписавши мир із візантійцями, Святослав залишив Болгарію і вирушив на Русь. Навесні 972 р. він із невеликою дружиною біля дні­провських порогів потрапив у засідку, влаштовану печенізьким ханом Курею. Святослав загинув у бою. За переказами, хан наказав зробити з його черепа чашу, окувавши його золотом. На ній начебто був напис: «Чужого бажаючи, своє втратив».

V. Закріплення нових знань

Учитель перевіряє результати роботи учнів із таблицею «Прави­телі Київської держави».

VI. Підсумки уроку

(Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, роз­глянутого на уроці.)

Внутрішньополітичні заходи княгині Ольги сприяли об'єднанню східнослов'янських племен у єдину державу. У зовнішньополі­тичній діяльності княгиня Ольга визначила нові підходи, відда­ючи перевагу мирним засобам перед воєнними. У своїй державотворчій діяльності князь Святослав приділяв ува­гу активній зовнішній політиці, яка мала переважно завойов­ницьку спрямованість.

Численні війни Святослава призвели до виснаження Русі; було втрачено дипломатичні зв'язки з провідними християнськими державами, налагоджені Ольгою.

Зі смертю Святослава в історії Київської держави завершилася до­ба далеких воєнних походів. Наступники князя-воїна зосередили­ся на освоєнні раніше завойованих земель і розбудові держави.

VII. домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника